Катастрофа, про яку всі мовчали: як в СРСР вдалося приховати масове облисіння дітей

У Радянському Союзі жили найщасливіші люди у світі, адже лише у Радянському Союзі ніколи не траплялося жодного лиха. Совєцька людина мала вірити, що живе у найкращій країні, де не падають літаки, не тонуть кораблі й діти не лисіють від страшного нехлюйства влади. Принаймні так казав телевізор.

Будь-які трагедії, катастрофи та навіть природні лиха у часи СРСР строго замовчувалися. Під вашим боком, у сусідній області чи навіть місті, могло статися щось страшне, а ви про це і не дізналися б. У своєму відео, проєкт "The Документаліст" розповідає про страшну трагедію, що сталася у Чернівцях, у 1988 році.

"Літо 1988 року, Чернівці. Лікарі фіксують у місцевих дітей загадкову хворобу, ознакою якої було тотальне облисіння, що супроводжувалося ураженням печінки, травного тракту та дихальної системи. Причому діти втрачали волосся настільки раптово, що це вводило дорослих у справжній ступор", — розповідає ведучий проєкту Степан Грицюк.

У це складно повірити, проте діти втрачали все волосся буквально за одну ніч. Малюки лягали спати з густими шевелюрами, а прокидалися повністю лисими.

"Офіційною версією стало отруєння талієм. Додам, що вона не взялася нізвідки, адже рік перед тим у Києві декілька учнів та вчителів школи потрапили у лікарню з ознаками харчового отруєння. Двоє дітлахів та двоє дорослих померли одразу ж, ще кількох пацієнтів заледве вдалося врятувати в реанімації", — розповідає Грицюк.

Щоб виправдати свою версію, чи не щодня з Чернівців до Москви відправляли літаки з пробами листя, ґрунту, тушками здохлих собак та котів. Проте нічого не знаходили. Радянські фахівці зайшли у справжній тупик, а діти продовжували лисіти.

"Місто було в паніці, тривога відчувалася у повітрі. На вулицях Чернівців не було жодної дитини. Перші три випадки повного облисіння зафіксували у серпні, у вересні цифра лише зростала, у жовтні лисих було ще більше. Продовжували втрачати волосся навіть у листопаді", — розповідається у відео.

Батьки розповідали про галюцинації та страшні сни у дітей. Загадкова недуга тривала місяцями, але ніхто не міг дати мешканцям відповіді, що коїться у Чернівцях.

Атмосферу страху посилювали військові, які вночі, зі шлангів поливали вулиці міста якоюсь рідиною і, зрештою, чутки та відсутність офіційної інформації призвели до того, що в кінці жовтня мешканці Чернівців вийшли на численний мітинг.

Українці вимагали аби влада оприлюднила інформацію про те, що відбувається. Протест був не лише масовий, але й доволі жорсткий. Зауважимо, що напевно лише українці були здатні наважитися на справжній Майдан у часи СРСР.

"Люди били вікна в державних установах, витягували з кабінетів чиновників з вимогою аби ті створили відповідну комісію і нарешті встановили причини облисіння. Лише тоді про хворобу почала писати всесоюзна преса", — розповідає Грицюк.

Винних шукали і "знаходили". Першими у спричиненні паніки були звинувачені журналісти, які буцімто "безпідставно поширювали нездорові настрої серед населення". Другим у списку був голова міськвиконкому Павло Каспрук. Він виступав перед громадськістю, брав участь у дискусіях з активістами-екологами, став упізнаваним чи не всіма чернівчанами. За таку активну позицію 24 листопада 1988 року йому було оголошено сувору догану "за серйозні недоліки в організації виконання постанови партії і уряду з питань охорони навколишнього середовища".

Таку ж догану за компанію отримали і головний лікар санепідемстанції, і начальник обласного житлово-комунального управління. Ще більші проблеми чекали на керівника відділення інституту проблем матеріалознавства АН УРСР К.Д.Товстюка. Його рекомендували звільнити з посади.

Було створено комісію, у місто приїжджав головний судмедексперт країни та головний токсиколог. Виділяли гроші на будівництво діагностичного центру та оздоровлення дітей.

"Професор Віктор Бачинський, який очолював бюро судово-медичної експертизи опинився в архівах КГБ, де йому в руки потрапили посібники з експлуатації ракетного палива, одним з компонентів якого був гідразин. Професор зрозумів, що симптоми отруєння солдатів повністю збігалися з клінічною картиною, яку лікарі спостерігали у дітей", — розповідає Грицюк.

Проте звідки у Чернівцях могло взятися ракетне паливо і як діти ним отруїлися. Подальше розслідування розставило всі крапки над і.

Бачинський дізнався, що в той час розформовували ракетні частини у сусідній Івано-Франківській області, а небезпечні речовини вивозили на перероблення чи до могильників хімічних відходів. Автівки з токсичною речовиною їхали через Чернівці, центральними вулицями. Речовина проливалася на розжарений асфальт і випаровувалася.

"Випаровування гідразину, розлитого на асфальт, підіймається у повітрі не вище 70-80 см, тому, на думку професора, облисіли лише діти які вдихали отруту", — розповідає Грицюк.

Пройшли десятиліття, зазначається у відео, проте офіційно ніхто так і не повідомив про те, що відбувалося у Чернівцях того страшного літа 88-го. Комуністам вдалось "забалакати" проблему. Наступні політичні події призвели до того, що про "чернівецьку хворобу" згодом забули, залишивши сам на сам і хворих дітей і їхніх батьків.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" повідомляв про те, чому готелі в СРСР були дійсно жахливими. Не всі могли потрапити у радянський готель, а ті, хто потрапляв — могли й пожалкувати.