Звіздити, а не хрестити: як в СРСР боролися з давнім християнським звичаєм (фото)

На світанку Радянського Союзу, коли з усім традиційним боролися з окремим завзяттям, на зміну багатовіковим таїнствам приходили штучні, придумані "нагорі" і спущені "донизу". Робилося це задля того, щоб відірвати нову радянську людину від її коріння та культури та виховати так, як того жадала партія.

Сьогодні "Телеграф" познайомить вас з обрядом "звіздіння" або ж "октябринами", який мав на меті повністю замінити обряд хрещення. Втілювати у життя нове комуністичне таїнство почали на початку 20-х років XX ст. Про це розповів старший науковий співробітник Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького Дмитро Романчук.

"Скасування радянською владою релігійних свят було початком широкомасштабної кампанії більшовиків проти церкви. Раніше релігія проникала майже у всі сфери людського життя, і комуністична ідеологія мала зайняти її місце будь-що-будь. Народ продовжував вірити у таїнство хрещення, і влада вигадала свій ритуал, щоб відучити людей від "пережитків минулого", — розповідає Романчук.

Червоні звіздини

Лише у січні 1924 року губернський РАЦС Катеринослава (нині Дніпро) зареєстрував 15 прикладів так званих "октябрин", хрестин по-новому (ще їх називали "звіздинами).

Обряди проходили за одним сценарієм: загальні збори з президією та заочними почесними головами, якими, як правило, були Ленін та Троцький, а далі новонародженим вручали подарунки. Крім того, немовлят відразу ж приймали до профспілок та у комсомол.

Перші випадки проведення звіздин зустрічаються у джерелах з 1923 року. Так, у лютому зазначеного року в Дмитрівському палаці пройшли октябрини доньки поштового службовця Володимира Кузнєцова. Доньку Кузнєцова вирішили назвати Розою на честь Рози Люксембург.

1925-го року відбулися октябрини іншої дівчинки – доньки німецьких комуністів, які проживали в радянській республіці. Малюка назвали Ікара, так само як героя грецьких міфів.

Як проходили звіздини?

У зв'язку з тим, що октябрини подавалися як особливо значуща подія в житті новонародженого, його батьків та колективу в цілому, цей обряд проводився в урочистій обстановці в клубі, актовому залі заводу, місцевому комітеті чи сільраді.

Керували процесом працівники РАЦСу, голови рад та комітетів. На сцену запрошувалися батьки з немовлям і так звані червоні куми — своєрідні хрещені. Ім'я для дитини зазвичай обирали спільними зусиллями чи його давав керівник заходу.

Святі витіснялися героями-більшовиками, а старовинні українські імена – новими, радянськими (Октябрина, Марксіна, Гертруда).

Червоні куми присягалися виховувати свого підопічного відповідно до радянських ідеалів. Настанови новому громадянинові давали спеціально запрошені для цього піонери та комсомольці. На завершення заходу новоспеченому радянському громадянину вручалися подарунки.

Найчастіше це була марксистська література, а також відрізи червоної матерії або квиток члена РКСМ (Російська Комуністична спілка молоді). Звіздини завершувалися музичним супроводом, зазвичай грали марші або звучали пісні революційного змісту.

Імена, як окремий вид мистецтва

Як вже зазначалося, імена придумували всім загалом. За словами Дмитра Романчука, хлопчиків батьки частенько називали Володимирами — на честь вождя пролетаріату, а дівчаткам діставалося ім'я його вірної бойової подруги — Надія.

А ось дітям, чиї батьки особливо вдарилися у нову комуністичну віру, доводилося набагато гірше.

"У 20-30-х роках іменували дітей у дусі того часу: Леніна, Январіна, Селіна, Октябрина, Владлен, Евіл (епоха Володимира Ілліча Леніна), Кім (Комуністичний інтернаціонал молоді), Орелітос (Октябрьская революция, электрификация и труд — основа социализма), або просто — Петро, але не на честь євангельського апостола, а на честь Григорія Петровського", — розповів історик.

Проте, як не старалася Радянська влада насадити октябрини, люди не надто охоче брали участь у новому обряді. Звіздини активно пропагувалися, однак великого поширення все ж таки не отримали. Особливо це твердження стосується сільської місцевості, жителі якої всіляко чинили опір новим віянням совка.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, як у СРСР рухали будинки, поки в них спали люди. Навіщо це робили і яким чином, дізнавайтеся у матеріалі нашого видання.